Матеріали взяті з сайту - http://zhmurko.ucoz.ua
З усіх проблем, з якими зіштовхувалися люди в ході історії людства, ймовірно, найбільш заплу-таною є загадка самої людської природи. У яких тільки напрямках не велися пошуки, безліч рі-зних концепцій було висунуто, але ясна та точна відповідь дотепер вислизає від нас.
Істотні труднощі полягають у тому, що між нами дуже багато розходжень.
Відомо, наскільки велике різноманіття людей, як багатоликі й іноді значні індивідуальні їхні якості. Серед, більш ніж п'яти мільярдів людей на нашій планеті не існує двох зовсім однако-вих людей, двох однотипних індивідуальностей. Ці величезні розходження ускладнюють, якщо не роблять взагалі неможливим, вирішення задачі по встановленню того загального, що поєд-нує представників людської раси.
Особистісний розвиток людини відбувається протягом усього життя. Особистість є одним з тих феноменів, що рідко витлумачуються однаково двома різними авторами. Усі визначення осо-бистості так чи інакше обумовлюються двома протилежними поглядами на її розвиток. З по-гляду одних, кожна особистість формується і розвивається відповідно до її вроджених якостей здібностей, а соціальне оточення при цьому грає дуже незначну роль.
Представники іншої точки зору цілком відкидають вроджені внутрішні риси і здібності особис-тості, вважаючи, що особистість – це деякий продукт, цілком сформований ході соціального розвитку. Очевидно, що це різнобічні точки зору процесу формування особистості. Незважаю-чи на численні понятійні й інші розходження, що існують між ними майже всі психологічні тео-рії особистості єдині в одному: особистістю, стверджується в них, людина не народжується, а стає в процесі свого життя. Це фактично означає визнання того, що особистісні якості і власти-вості людини здобуваються не генетичним шляхом, а внаслідок розвитку, тобто вони форму-ються і розвиваються.
Формування особистості – це, як правило, початковий етап становлення особистісних власти-востей людини. Особистісний ріст обумовлений безліччю зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішнього відносяться: приналежність індивідуума до визначеної культури, соціально-економічному класу й унікального для кожного сімейному середовищу. З іншого боку, внутрі-шні детермінанти включають генетичні, біологічні і фізичні фактори.
Предметом мого дослідження є процес формування людської особистості під впливом сімей-ного фактора.
Влив сімейного фактора на формування особистості
Серед різних соціальних факторів, що впливають на становлення особистості, одним з найваж-ливіших є родина. Традиційно родина - головний інститут виховання. Те, що людина здобуває в родині, він зберігає протягом всього наступного життя. Важливість родини обумовлена тим, що в ній людина перебуває протягом значної частини свого життя. У родині заставляються ос-нови особистості.
У процесі близьких відносин з матір'ю, батьком, братами, сестрами, дідусями, бабусями й ін-шими родичами в дитини з перших днів життя починає формуватися структура особистості.
У родині формується особистість не тільки дитини, але і його батьків. Виховання дітей збагачує особистість дорослої людини, підсилює його соціальний досвід. Найчастіше це відбувається в батьків несвідомо, але останнім часом стали зустрічатися молоді батьки, що свідомо вихову-ють також і себе. На жаль, ця позиція батьків не стала популярної, незважаючи на те, що вона заслуговує найпильнішої уваги.
У житті кожної людини батьки грають більшу й відповідальну роль. Вони дають дитині нові зразки поводження, з їхньою допомогою він пізнає навколишній світ, їм він наслідує у всіх сво-їх діях. Ця тенденція усе більше підсилюється завдяки позитивним емоційним зв'язкам дитини з родителями і його прагненні бути схожим на матір і батька. Коли батьки усвідомлюють цю закономірність і розуміють, що від них багато в чому залежить формування особистості дити-ни, то вони поводяться так, що всі їхні вчинки й поводження в цілому сприяють формуванню в дитини тих якостей і такого розуміння людських цінностей, які вони хочуть йому передати. Та-кий процес виховання можна вважати цілком свідомим, тому що постійний контроль над сво-їм поводженням, за відношенням до інших людей, увага до організації сімейного життя дозво-ляє виховувати дітей у найбільш сприятливих умовах, що сприяють їх всебічному й гармоніч-ному розвитку.
Родина впливає на особистість дорослих не тільки у зв'язку з вихованням дітей. Більшу роль грають у родині взаємини між представниками різних поколінь, а також у межах того самого покоління (чоловіками, братами, сестрами, дідусями, бабусями). Родина як мала соціальна група впливає на своїх членів. Одночасно кожний з них своїми особистими якостями, своїм поводженням впливає на життя родини. Окремі члени цієї малої групи можуть сприяти фор-муванню духовних цінностей її членів, впливати на мети й життєві установки всієї родини.
Всі етапи розвитку жадають від людини адаптації до нових соціальних умов, що допомагають індивідові збагачуватися новим досвідом, ставати соціально більше зрілим. Багато етапів роз-витку родини можна передбачати й навіть підготуватися до них. Однак у житті бувають такі си-туації, які не піддаються передбаченню, тому що виникають миттєво, як би стихійно, напри-клад, важка хвороба когось зі членів родини, народження хворої дитини, смерть близької лю-дини, неприємності на роботі й т.п. Подібні явища також жадають від членів родини адаптації, тому що їм доводиться вишукувати нові методи взаємин. Подолання кризової ситуації найчас-тіше підсилює згуртованість людей. Однак буває, що така ситуація стає поворотним пунктом у житті родини, приводить до її розпаду, дезорганізує її життя.
Родина має величезне значення для розвитку особистості. Діти, позбавлений можливості без-посередньо й постійно брати участь у житті малої групи, що складає з рідних і близьких їм лю-дей, багато чого гублять. Особливо це помітно в маленьких дітей, що живуть поза родиною - у дитбудинках й інших установах цього типу. Розвиток особистості цих дітей нерідко протікає іншим шляхом, чим у дітей, що виховуються в родині. Розумовий і соціальний розвиток цих ді-тей часом запізнюється, а емоційне - загальмовується. Те ж саме може відбуватися з дорослою людиною, тому що недолік постійних особистих контактів є суттю самітності, стає джерелом багатьох негативних явищ і служить причиною серйозних особистісних порушень.
Відомо, що на поводження багатьох лю
...
Читати далі »
