Діалог «ПРОФЕСІЇ МОЇХ БАТЬКІВ»
Мета: поглибити уявлення учнів про різноманітність професій, про важливість і значення кожної з них; розвивати допитливість,творчу фантазію,
винахідливість; виховувати повагу до людей праці, працелюбність.
Обладнання: ілюстрований матеріал«Різноманітний світ професій»; малюнки із зображенням різних предметів.
ХІД ЗАХОДУ
— Відомо, що дитячій допитливості немає меж. Тож розпочати мандрівку до країни Професій потрібно з анкетування учнів «Моя майбутня професія».
Анкета
1. Ким мрієш стати?
2. Чим подобається тобі ця професія?
3. Кого з людей даного фаху знаєш і хочеш наслідувати?
4. Де і ким працюють ваші мами? тата?
5. Чи знаєте ви, хто вони за професією?
6. Хто з вас був на роботі у своїх батьків?
7. У чому важливість їхньої праці для нашої держави?
8. Хто б хотів обрати професію своїх батьків? Чому? Що для цього потрібно?
Учитель. Сьогодні ми дізнаємось про цікавий світ професій, про важливість і значення кожної з них, навчимося поважати людей праці. А допоможе нам у цьому гра-зустріч. Я буду журналістом,а ви — представниками різних професій.
Журналіст. На урок до нас завітають делегації кухарів, хліборобів, лісників.
1-й учень
Шофер не любить довго спати,
Із сонцем він встає.
І до машини поспішає —
Важливі справи є.
2-й учень
Ще всі навколо сплять,
Та пекар встати встиг .
Аби духмяним калачем
Ти смакувати зміг.
З - й уч ен ь
Літак веде пілот,
Школярів учитель вчить,
Космонавт в ракеті мчить,
Кожний знає своє діло,
Робить чесно його, вміло.
Дидактична гра «Чия це праця?» Учитель демонструє малюнки, на яких зображено різноманітні предмети, і запитує:
— Розкажіть, хто працював,щоб зробити зображений предмет?
— Як називається професія людини, яка це виготовила?
— Чий це інструмент?
Журналіст. Чи думав ти коли-небудь над тим, скільки людей працює, щоб ти був нагодований, одягнутий, взутий, щоб дома у тебе було світло вечорами і тепло в холодну погоду, щоб у твоїй шкільній сумці були книжки і зошити, щоб ти міг сидіти біля радіоприймача чи телевізора і слухати музику?
Якщо б ти задумав порахувати всіх цих людей, то, мабуть, до вечора не порахував би.
Візьми хоча б те, що на тобі самому.
Твою сорочку розкроїли й пошили з тканини на швейній фабриці. Не одна пара рук працювала над цією сорочкою, поки до неї не пришили останнього ґудзика.
Але звідки взялася тканина? її пряли на ткацькій фабриці з пряжі. Пряжу зробили із бавовни на прядильній фабриці. А бавовна теж «не з неба впала».
Щоб була бавовна, її виростили на полі. А поле треба було зорати та засіяти, а потім ще й не один раз водою полити.
Тепер давай порахуємо,скільки людей було у цьому задіяно. Швачка, ткаля, колгоспники на бавовняному полі, трактористи, які поле зорали, землекопи, які канал вирили.
Чи всіх ми порахували?
Ні, не всіх.
Ці всі люди шили, кроїли,ткали, пряли, орали, сіяли, пололи, поливали не руками, а знаряддями й машинами.
Ці знаряддя й машини треба було зробити на заводі зі сталі. Сталь варили сталевари із чавуна. Чавун виплавили доменщики із руди. Треба знову всіх перераховувати: швачки, ткалі, колгоспники,трактористи, землекопи, доменщики, сталевари, рудокопи...
Чи всіх згадали?
Ні, не всіх.
Щоб люди знали свою справу, треба, щоб вони цієї справи навчилися. А де цього в
...
Читати далі »