osvita.ua
Мало які теми викликають в українців більше емоцій та бажання висловитись, ніж школа. На жаль, украй рідко критика супроводжується хоча б якимись аргументами, окрім власного досвіду чи розповідей знайомих. Це стосується не лише розмови, підслуханої в маршрутці. Навіть експерти і самі освітяни часто оперують суто загальновідомими фактами, а Міністерство освіти має дуже мало докладної інформації про школи та учнів.
Проблема існує не лише зі збором даних, але й з доступом до них. Кабмін ще минулого року ухвалив постанову про відкриття сотень масивів даних, але освіта поки що пасе задніх — жоден набір даних з цієї сфери ще не виклали. До того ж, практика показує, що відкритість ще не гарантує доступності та легкості у користуванні. Держстат та більшість інших відомств досі не мають сучасних сайтів із зручним інтерфейсом, із якими міг би працювати кожен – а звичайній людині навряд чи багато користі від невідсортованих “простирадл” із цифрами.
Проте, саме дані дозволять подивитись глибше на проблеми освіти в контексті роботи над законами про середню освіту та дискусії про оптимізацію бюджетних видатків, яка призведе до неминучого закриття деяких шкіл. Отож, що нам можуть розповісти цифри?
Демографічна криза у школі
Демографічна криза болюче вплинула на середню освіту. За даними Держстату, кількість шкіл в Україні досягла максимуму в 1994 році, коли функціонувало близько 22 300 закладів. У них навчалось понад 7 мільйонів 100 тисяч учнів, тобто в середньому 320 учнів на школу. У 2013 р. було вже 19 300 шкіл і лише 4 мільйони 200 тисяч учнів, тобто 217 на кожен заклад.
Як бачимо, “оптимізація” проводилась усі ці 20 років і призвела до закриття 3 тисяч шкіл, але кількість дітей зменшувалась значно швидшими темпами. Українські школи стають дедалі більш порожніми.
Але чи багато нам скаже така “середня температура по палаті”? Шкільна демографія разюче відрізняється залежно від того, сільська це школа чи міська. І між маленькими, середніми та великими містами теж є відчутна різниця. Наприклад, у селах типова школа має лише близько 100 учнів. У середніх містах у такій школі вчиться вже більше 300 учнів, а у великих – понад 500.
Різниця в кількості класів та вчителів не настільки сильно залежить від типу населеного пункту. Завдяки цьому класи в містах більш наповнені, а на кожного вчителя припадає більше учнів. У типовому сільському класі навчається 11 учнів, у великому місті такий клас має 25 учнів. Навіть 25 – це вже досить багато і стомливо для вчителя, як багато хто може згадати із власного досвіду. А у великих містах, таких як Київ і Харків, майже дві третини всіх класів мають більш ніж 27 учнів. Для порівняння, в селах таких переповнених класів трохи більше 1%.
Ще один важливий показник - “кількість учнів на одного вчителя. Міжнародні організації відстежують його в усіх країнах. Деякі західні фахівці вважають, що він може вказувати на якість освіти. Адже чим менше дітей потрібно навчити викладачу, тим більше уваги можна приділити кожному учневі. Середньоукраїнський показник – 9 учнів на одного вчителя – є одним із найнижчих у Європі. У сільських школах цей показник становить трохи більше 5 дітей. Чи означає це, що в селах учнів краще навчають? На жаль, ні.
Однаковий тест, різні результати
Про навчальні досягенння українських школярів найкраще з наявних даних може розповісти результат ЗНО. У містах випускники мають вищі бали ЗНО, ніж у селах, а найкращі результати зазвичай отримують у найбільших містах. У відкритому доступі немає даних по середньому балу для кожної школи. Тому в якості показника високого результату ми можемо назвати частку учнів, які склали предмет щонайменше на 173 бали (із 200 можливих). У 2014 р. серед сільських учнів ця частка становила 8% на тестах з математики та української мови, і лише 4% на тесті з англійської мови. У великих містах, натомість, хорошу оцінку отримали 23% учнів з української мови, 24% з англійської та 27% на тесті з математики. Середні міста здали тест краще, ніж села, але гірше, ніж великі. Київ отримав у середньому найвищий бал кожного предмету серед інших регіонів України.
Іншими словами, затишність напівпорожніх сільських класів та купа часу для індивідуальної роботи вчителя з учнем, на жаль, не сприяють більш якісній освіті в Україні. Тут західна теорія не застосовується до української реальності. Чинники, якими можна пояснити розрив у навчальних досягненнях між містом і селом, практично неможливо знайти в статистиці. Зрозуміло, що у містах значно простіше знайти репетитора. До того ж, міські батьки заробляють більше і можуть дозволити додаткові заняття та книжки для дітей. У них вищі очікування та вимоги до шкіл і до самих дітей. Численні наукові дослідження показують, що статки батьків, їхня освіта, їхні уявлення про майбутнє дітей впливають на освітні результати. Інший фактор впливу — мотивація та компетентність учителів. Скажімо, у Фінляндії майбутні педагоги проходять суворий відбір, багато з найкращих випускників університетів стають вчителями; вони мають дуже сприятливі умови для праці і отримують високі
...
Читати далі »
