Діалог «ПРОФЕСІЇ МОЇХ БАТЬКІВ»

Мета: поглибити уявлення учнів про різноманіт­ність професій, про важливість і значення кожної з них; розвивати допитливість,творчу фантазію,

винахідливість; виховувати повагу до людей пра­ці, працелюбність.

Обладнання: ілюстрований матеріал«Різно­манітний світ професій»; малюнки із зображен­ням різних предметів.

ХІД ЗАХОДУ

— Відомо, що дитячій допитливості немає меж. Тож розпочати мандрівку до країни Професій по­трібно з анкетування учнів «Моя майбутня про­фесія».

Анкета

1. Ким мрієш стати?

2. Чим подобається тобі ця професія?

3. Кого з людей даного фаху знаєш і хочеш наслі­дувати?

4. Де і ким працюють ваші мами? тата?

5. Чи знаєте ви, хто вони за професією?

6. Хто з вас був на роботі у своїх батьків?

7. У чому важливість їхньої праці для нашої дер­жави?

8. Хто б хотів обрати професію своїх батьків? Чому? Що для цього потрібно?

Учитель. Сьогодні ми дізнаємось про цікавий світ професій, про важливість і значення кожної з них, навчимося поважати людей праці. А допомо­же нам у цьому гра-зустріч. Я буду журналістом,а ви — представниками різних професій.

Журналіст. На урок до нас завітають делега­ції кухарів, хліборобів, лісників.

1-й учень

Шофер не любить довго спати,

Із сонцем він встає.

І до машини поспішає —

Важливі справи є.

2-й учень

Ще всі навколо сплять,

Та пекар встати встиг .

Аби духмяним калачем

Ти смакувати зміг.

З - й уч ен ь

Літак веде пілот,

Школярів учитель вчить,

Космонавт в ракеті мчить,

Кожний знає своє діло,

Робить чесно його, вміло.

Дидактична гра «Чия це праця?» Учитель демонструє малюнки, на яких зображено різ­номанітні предмети, і запитує:

— Розкажіть, хто працював,щоб зробити зобра­жений предмет?

— Як називається професія людини, яка це ви­готовила?

— Чий це інструмент?

Журналіст. Чи думав ти коли-небудь над тим, скільки людей працює, щоб ти був нагодова­ний, одягнутий, взутий, щоб дома у тебе було світло вечорами і тепло в холодну погоду, щоб у твоїй шкільній сумці були книжки і зошити, щоб ти міг сидіти біля радіоприймача чи телевізора і слухати музику?

Якщо б ти задумав порахувати всіх цих людей, то, мабуть, до вечора не порахував би.

Візьми хоча б те, що на тобі самому.

Твою сорочку розкроїли й пошили з тканини на швейній фабриці. Не одна пара рук працювала над цією сорочкою, поки до неї не пришили останнього ґудзика.

Але звідки взялася тканина? її пряли на тка­цькій фабриці з пряжі. Пряжу зробили із бавовни на прядильній фабриці. А бавовна теж «не з неба впала».

Щоб була бавовна, її виростили на полі. А поле треба було зорати та засіяти, а потім ще й не один раз водою полити.

Тепер давай порахуємо,скільки людей було у цьо­му задіяно. Швачка, ткаля, колгоспники на бавовня­ному полі, трактористи, які поле зорали, землекопи, які канал вирили.

Чи всіх ми порахували?

Ні, не всіх.

Ці всі люди шили, кроїли,ткали, пряли, орали, сіяли, пололи, поливали не руками, а знаряддями й машинами.

Ці знаряддя й машини треба було зробити на заводі зі сталі. Сталь варили сталевари із чавуна. Чавун виплавили доменщики із руди. Треба знову всіх перераховувати: швачки, ткалі, колгоспники,трактористи, землекопи, доменщики, сталевари, рудокопи...

Чи всіх згадали?

Ні, не всіх.

Щоб люди знали свою справу, треба, щоб вони цієї справи навчилися. А де цього в ... Читати далі »