Учитель Жмурко О.О.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ. МЕТОДИ ВИРОБЛЕННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ.

Як наступний етап історичного розвитку механізмів адаптації до навколишнього середовища умовні рефлекси розширюють життєві можливості людини і тварин.

Умовні рефлекси класифікують за різними ознаками. Так, за рецепторами, при подразненні яких вони виникають, виділяють екстероцептивні (утворюються при подразненні екстерорецепторів), інтероцептивні (формуються при подразненні рецепторів у внутрішніх органах) та пропріоцептивні рефлекси (виникають при подразненні рецепторів м’язів).

Розрізняють натуральні та штучні рефлекси. Натуральні утворюються при дії на рецептори природних безумовних подразників, штучні - при дії байдужих (індиферентних) подразників.

Прикладом натурального умовного рефлексу може бути слиновиділення в тварин при вигляді їжі. Штучні рефлекси формуються експериментально при дії будь-яких агентів зовнішнього і внутрішнього середовища.

Біологічна суть умовного рефлексу полягає в зміні діяльності організму чи окремих органів за різних умов навколишнього середовища. Так, вигляд людини, яка годує собаку, стає причиною слиновиділення тварини. В цьому випадку вигляд людини (індиферентний подразник) при годуванні тварини (їжа — безумовний подразник) після певної кількості поєднань (сполучень) стає умовним подразником. Тому в собаки слиновиділення відбувається без годування лише при погляді на людину, яка її годувала.

Особливе місце займають умовні рефлекси на час, які виникають при дії подразників, що регулярно повторюються в один і той же час. Так приймання їжі в одні й ті ж години доби сприяє кращому виділенню травних соків.

Розрізняють наявні та слідові умовні рефлекси. Наявні умовні рефлекси утворюються за певних умов збігу умовного подразника та безумовного підкріплення. Вони поділяються на збіжні, відставлені та запізнювальні.

Збіжні рефлекси формуються, якщо безумовне підкріплення (подразник) давати через 1-2 с після дії умовного подразника.

Відставлені умовні рефлекси виникають через 5-30 с. за подібних умов.

Запізнювальні умовні рефлекси утворюються при дії безумовного подразника через 1-3 хв. після пред’явлення умовного подразника.

http://zhmurko.ucoz.ua/publ/fiziologija_ljudini/fiziologichni_osnovi_mislennja/33-1-0-513

Слідові умовні рефлекси виникають тоді, коли підкріплення (безумовний подразник) дають після припинення дії умовного подразника.

Метод умовних рефлексів І.П. Павлова дозволив розробити багато спеціальних методик дослідження ВНД у різних тварин. Вибір методик здійснюється на основі врахування особливостей психіки тварин, об’єму та цінності одержаних результатів.

Переважна більшість досліджень з вивчення ВНД тварин виконана в лабораторних умовах.

Класичний слиновидільний умовний рефлекс у собак виробляється на основі безумовнорефлекторної реакції слиновиділення. Вона виникала при надходженні їжі в ротову порожнину, або при вливанні слабкого розчину соляної кислоти. При цьому вимірювалися кількість і склад виділеної слини.

Дослідження рухових умовних рефлексів у собак здійснюється при нанесенні больового подразнення, внаслідок чого тварина відсмикує лапу і здійснює інші рухи. Це рухово-захисна методика. Характер і амплітуда рухів у ній реєструються за системою важільців і записуються на барабані кімографа.

Для вивчення умовно-рефлекторної діяльності в людиноподібних мавп (шимпанзе, орангутанг) і в нижчих мавп (мартишки, макаки, павіани, капуцини) найчастіше користуються харчодобувною методикою. Суть цієї методики полягає в тому, що попередньо привчена натискати важіль тварина користується ним при подачі умовного подразнення. При цьому відкривається годівниця, і тварина дістає їжу (цукерку, банан, апельсин тощо).

В більшості сільськогосподарських тварин, у дрібних гризунів використовують рухову методику (рухово-захисну, рухово-харчову).

Таку саму методику застосовують при дослідженні риб, амфібій, рептилій і птахів.

2. Утворення умовних рефлексів

Метод умовних рефлексів став основою об’єктивного дослідження ВНД. Методики вивчення умовнорефлекторної діяльності використовуються з дотриманням таких основних правил утворення умовних рефлексів:

1. для формування умовного рефлексу необхідний збіг у часі умовного та безумовного подразників;
2. умовний подразник повинен випереджувати безумовний, інакше умовний рефлекс або зовсім не утворюється, або утворюється з великими труднощами;
3. сила умовного подразника повинна бути фізіологічно слабшою ніж безумовного подразника;
4. необхідний нормальний діяльний стан ЦНС. При порушеннях функціонального стану кіркових клітин вироблення умовних рефлексів утруднюється, або стає неможливим;
5. кора головного мозку при утворенні умовних рефлексів повинна бути вільна від інших видів діяльності.

Як вже зазначалося, умовним подразником може бути будь-яка зміна умов середовища, яка сприймається рецепторами.

У лабораторії І.П. Павлова використовувал ... Читати далі »

ЗАЧЕПИЛІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

ЗАЧЕПИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

вул. Паркова, 21, смт. Зачепилівка, Харківська обл., 64401, тел. 5-10-30

E-mail: pr.zachepilovkaotg@dniokh.gov.ua

25.03.2020 № 01-30/349 на   №             від                     .

 

                                                                       Керівникам ЗЗСО, завідувачам філій

               Відділ освіти, молоді та спорту Зачепилівської селищної ради надсилає до відома та використання у роботі лист Міністерства освіти і науки України від 23.03.2020 № 1/9-173 «Щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину»

Додаток: в 1 прим. в електронному варіанті.

[ Викачати з сервера (26.4 Kb) ]

 

Начальник відділу освіти,

молоді та спорту                                                    Олександр ЗЕЛЕНСЬКИЙ

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-173 від 23 березня 2020 року

Керівникам департаментів (управлінь)
освіти і науки обласних, Київської
міської державних адміністрацій

Керівникам закладів загальної середньої
освіти

Щодо організації освітнього процесу в
закладах загальної середньої освіти під
час карантину

Шановні колеги!

У зв'язку з епідеміологічною ситуацією, що склалася в Україні, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), просимо всіх учасників освітнього процесу дотримуватися протиепідеміологічних вимог і наведених нижче рекомендацій щодо особливостей організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину.

Щодо режиму роботи закладу загальної середньої освіти

Згідно з частиною четвертою статті 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту» (далі - Закон) організація освітнього процесу та діяльності закладу загальної середньої освіти в цілому належать до повноважень його керівника. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» підприємствам, установам, організаціям рекомендовано забезпечити, зокрема, організацію роботи в режимі реального часу через Інтернет. На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 16 березня 2020 року № 406 «Про організаційні заходи для запобігання поширенню коронавірусу СОVID-19» керівникам закладів загальної середньої освіти необхідно видати наказ про організацію роботи очолюваних ними закладів під час карантину.

Таким наказом, зокрема, необхідно:

• встановити режим роботи працівників (як педагогічних, так і непедагогічних) із запровадженням гнучкого графіку їх роботи;
• затвердити заходи щодо виконання працівниками методичної, організаційно-педагогічної роботи, наприклад розроблення індивідуальних планів професійного розвитку (підвищення кваліфікації педагогічних працівників, самоосвіти тощо);
• визначити заходи щодо збереження систем життєзабезпечення (охоронного режиму);
• визначити особливості провадження освітнього процесу.

В умовах карантину вчителі працюють з учнями, що перебувають удома, шляхом використання технологій дистанційного навчання з урахуванням матеріально-технічних можливостей закладу освіти. 3 урахуванням надзвичайної ситуації та загальнодержавних протиепідеміологічних заходів, а також в рамках реалізації права на автономію адміністрація закладу може запропонувати різні підходи щодо організації та обліку реалізації освітнього процесу, у тому числі здійсненого з використанням дистанційних технологій, коли вчитель знаходиться поза межами закладу освіти. Тобто адміністрація закладу освіти може ... Читати далі »

Кислоти, основи, властивості, добування, використання

План

Що таке кислоти, основи.

Значення кислот і мурашиної кислоти в медицині.

Добування кислот, основ.

Властивості кислот.

Застосування Аl (OH)3.

Кислоти – це складні речовини, які складаються з атомів гідронегу з’єднаних з кислотними залишками.

Є такі види кислот – органічні і неорганічні H2SO4, H3PO4, HNO3, H2CO3, HCL, HBт, HI, HCOOH, CH3COOH ацетил саліцилова, пропіонова, масляна, валеріанова, капронова, пальмітинова, стеаринова та багато інших.

Добування кислот.

Більшість кисневмісних кислот добувають під час взаємодії оксидів неметалів з водою. Наприклад: SO3+H2OH2SO4

N2O5+H2O = 2HNO3

Без кисневі кислоти добувають шляхом сполучення гідрогену з неметалом з наступним розміщенням відносної сполуки у воді.

Властивості кислот.

Кислоти являють собою рідини (H2SO4, HNO3 та інші) або тверді речовини (H3PO4 та інші). Багато кислот добре розчиняються у воді. Розчини їх кислі на смак, роз’їдають рослинні і тваринні тканини, змінюють синє забарвлення лакмусу на червоне.

HBт

Бромідну кислоту використовують при опіках (запалення вуха), промивають рани.

HCL

Хлоридна кислота – безбарвна рідина. Концентрована хлоридна кислота містить близько 37% хлороводню і у вологому повітрі “димить”. Застосовують для добування її солей (хлориду барію, хлориду цинку тощо). При травленні у харчовій промисловості, в медицині – для пониження застосування для пониження кислотності шлунку, як реагент використовують в усіх хімічних лабораторіях.

HCOOH

Мурашина кислота – безбарвна рідина з різким запахом, кипить при 101 ˚С. Розчиняється у воді в будь-яких пропорціях. Викликає опіки на шкірі. Міститься у виділеннях залоз мурашок, а також у деяких рослинах (у листі кропиви). Мурашину кислоту широко використовують у хімічній промисловості як відновник при синтезі органічних речовин, а також для добування щавлевої (оксалатної кислоти) в харчовій промисловості – як консервуючий і дезинфікуючий засоби, у медицині – як засіб розтирання при ревматизмі.

CH3COOH

Оцтова кислота – безбарвна рідина з різким запахом. При t, нижчій за +16 ˚С, вона твердне у вигляді кристалів. Розчиняється у воді при будь-яких пропорціях 3-9%. Застосовують для виробництва пластичних мас, різних барвників, лікарських речовин, штучного волокна.

Основи – це складні речовини, які складаються з атомів металів з’єднаних з гідроксид ними групами.

Добування.

Розчинні у воді основи, тобто луги, добувають під час взаємодії металів або їх оксидів з водою:

2Na + 2H2O 2NaOH + H2

Малорозчинні у воді основи добувають непрямим шляхом, а саме: дією лугів на воді розчини відповідних солей

FeSo4 + 2NaOH Fe(OH)2 + NaSO4

AlCl3 + 3NaOH Al(OH)3 3NaCl

Властивості.

Розчин лугів мильні на дотик. Змінюють забарвлення індикаторів і безбарвного фенол фталеїну - на малиновий колір, червоного лакмусу – на синій.

В організмі людини й тварин йони Na++ і К+ містяться в макрокількостях і тому є життєво необхідними. Загальний вміст Натрію в організмі трохи більший від такого Калію: 0,25 і 0,22 % за масою.

Біологічну роль сполук Меркурію і Плюмбуму до кінця не з'ясовано. Доведено, що в малих дозах сполуки Меркурію підвищують фагоцитарну активність лейкоцитів, впливають на процес кровотворення. У медицині використовують каломель — меркурій(І) хлорид Нg2Сl2 як послаблювальний та жовчогінний засіб. Ртуть і розчинні солі Меркурію дуже отруйні, оскільки блокують дію багатьох ферментних систем. Токсичними є також сполуки Плюмбуму, які спричинюють хронічні отруєння (сатурнізм).

Сполуки Барію в малих дозах стимулюють діяльність кісткового мозку, але у великих дозах йони BA2+ токсичні.

Барій сульфат, як малорозчинну у воді (ДРВаS04 = 1,1-10 10) та кислотах сполуку, використовують у рентгеноскопії травного каналу, оскільки ця речовина не пропускає рентгенівського випромінювання.

Кальцій, що входить до складу мінеральної основи кісткових тканин.

... Читати далі »

[ Викачати з сервера (403.9 Kb) ]

Учитель Жмурко О.О.

Автотрофи - організми, що синтезують органічні сполуки з неорганічних.

Автотрофи складають перший ярус в харчової піраміді (перші ланки харчових ланцюгів). Саме вони є первинними продуцентами органічної речовини в біосфері, забезпечуючи їжею гетеротрофів. Слід зазначити, що іноді різкого розмежування між автотрофами і гетеротрофами провести не вдається. Наприклад, одноклітинна евглена на світлі є автотрофом, а в темряві - гетеротрофом.

Гетеротро́фи (від грец. heterone — «інший» і trophe — «живлення») — організми, що вимагають органічних сполук, як джерела вуглецю для росту і розвитку.

Гетеротрофи відомі як консументи або споживачі в харчовому ланцюжку. Гетеротрофи є протилежністю автотрофам, які використовують неорганічні речовини, вуглекислоту або бікарбонат, як єдине джерело вуглецю.

Всі тварини — гетеротрофи, також як і гриби та багато бактерій та архей. Деякі паразитичні рослини також є повністю або частково гетеротрофами, тоді як хижі рослини споживають м'ясо для отримання азоту, при тому будучи автрофними.

Сполуки вуглецю є основою всіх живих організмів.

Гетеротрофи не в змозі синтезувати органічні сполуки на основі вуглецю незалежно, використовуючи неорганічні джерела (наприклад тварини, на відміну від рослин, не можуть проводити фотосинтез) і тому повинні отримувати поживні речовини від автотрофів або інших гетеротрофів. Щоб називатися гетеротрофом, організм повинен отримувати вуглець з органічних сполук. Якщо він отримує азот з органічних сполук, але не вуглець, він вважатиметься автотрофом.

Є два можливі підтипи гетеротрофів:

Фотогетеротрофи, що отримують енергію від світла.

Хемогетеротрофи, що отримують енергію за рахунок окислення або відновлення неорганічних сумішей.

Автотрофні організми для побудови свого тіла використовують неорганічні речовини грунту, води, повітря. При цьому майже завжди джерелом вуглецю є вуглекислий газ. При цьому одні з них ( фототрофи) отримують необхідну енергію від Сонця, інші ( хемотрофи) - від хімічних реакцій неорганічних сполук.

Фототрофи

Організми, для яких джерелом енергії служить сонячне світло ( фотони, завдяки яким з'являються донори - джерела електронів), називаються фототрофів. Такий тип харчування носить назву фотосинтезу. До фотосинтезу здатні зелені рослини і багатоклітинні водорості, а також ціанобактерії і багато інших груп бактерій завдяки вмісту в їх клітинах пігменту - хлорофілу. Археї з групи галобактерій здатні до бесхлорофілльние фотосинтезу, при якому енергію світла вловлює і перетворює білок бактеріородопсин.

Детритофаги (від лат. detritus — «перетертий» та …фаг) — водні та суходільні тварини, які живляться детритом разом з мікроорганізмами, які у них містяться. Детритофаги є гетеротрофами, відносяться до сапротрофів.

Суходільні детритофаги (дощові черви, більшість двопарноногих багатоніжок, личинки деяких комах) живляться органічними речовинами ґрунту та живими мікроорганізмами, які його населяють.

До водних детритофагів відносяться ґрунтоїди та частково сестонофаги. До водних детритофагів відносяться багато малощетинкових червів, двостулкові молюски, планктонні ракоподібні, коловертки та ін. Одні детритофаги відфільтровують дрібні частинки детриту з води за допомогою спеціальних фільтрувальних органів, інші живляться ними безпосередньо (ґрунтоїди).

Детритофаги є важливою ланкою колообігу речовин у природних екосистемах.